Воїн називає українських піхотинців героями, наголошує на важливості роботи артилерії й хотів би попрацювати з новітніми зразками озброєння на фронті
Юрій Солиган у війську служить з 2014 року. Тоді чоловіка мобілізували у 80-ту десантно-штурмову бригаду, в мінометну батарею. Спочатку воював на посаді водія, а згодом виконував різні завдання.
"У мене був і залишився дуже класний командир, – розповідає Юрій Солиган. – Попри те, що я ніколи не служив в армії, за місяць навчання у 2014-му вільно володів усіма зразками зброї, які були у львівських десантників. Мав класні навчання, хочу відзначити свого командира Миколу Погребного, який приділив багато часу для того, щоб ми заїхали на фронт ще 2014 року як професійні військові".
Юрій Солиган брав участь у звільненні Харківщини. Зізнається: коли командир розповідав про контрнаступ, військовий відсотків на 60 був упевнений, що операція не вдасться. Тоді тривали дуже інтенсивні обстріли та напружені бої. Втім у Генштабі настільки добре спланували всі дії, що звільнення Харківщини пройшло ідеально.
"Ця операція мене приємно здивувала, – зазначає Юрій. – У росіян не було важкої техніки, та й зв’язку, як виявилося. Чи вони його не мали, чи не хотіли шукати – не знаю. Але дуже дивна була ця операція з точки зору злагодженості росіян. На що вони сподівалися? До прикладу, в одному селі нас наздогнав чоловік, місцевий. І показав на танки, які ми проїхали. Каже: "Там у підвалі росіяни обідають". Ми пішли туди, окупанти були вражені нас побачити. Вони не сподівалися й не розуміли, як ми можемо там бути. Тобто їх ніхто не попередив".
Окрім того, чоловіка вразила велика кількість знищеної ворожої техніки.
Немає коментарів:
Дописати коментар